Чи можливо мистецтво карате поєднати з живописом, хореографією, музикою? Дорослі вигадали каратеробіку, карате-балети, шукають філософського поєднання. А діти просто займаються у різних гуртках, відкривають себе, досягають успіху.

Не виключенням є учні спортивного клубу «Санчін» (Ояма-карате). Батьки Романа та Насті Гутник пояснюють: «Хотілося охопити все: щоб діти і красиві були (п’ятий рік навчаються в хореографічному гуртку, навіть призові місця виборюють), і сильні, щоб захистити могли себе у разі потреби». Спочатку тренувалися періодично. Завжди знаходилася вагома причина: то хвороби, то заняття в гуртку танців, то поїздки на конкурси, то уроки підганяли… Мабуть, батьки ставилися до карате як до дитячої забави. Це пізніше тренування надали сили і, сподіваюсь, переросли у спосіб життя. «Посипалися» перемоги на змаганнях. Двічі чемпіонці Кубка України з Кіокушинкан та Ояма-карате Насті Гутник у своїй віковій категорії в клубі немає рівних, тому й виборює перемоги з легкістю. Переконує, що це завдяки «розтяжці», яку навчилася на танцях.


Набагато важче Роману, адже хлопчаків «перебити» на змаганнях треба більше, ніж у «дівчачих» категоріях. Та старанність і наполегливість дають результати: його незабаром зарахують до збірної команди клубу. «Звичайно, важко тренуватися, особливо після футболу, та складніше виділити час для розваг. Хоча б хвильку за комп’ютером посидіти», – бідкається Роман. «А для мене, – ділиться сестра – найважче – це без брата їздити на змагання». Торік Гутники-молодші вперше без батьківського супроводу поїхали до Миколаєва на відкритий чемпіонат області. Роман «обскакав» сестру – виборов друге місце серед хлопчаків 10-11 років, Настя – третє. Та брат не кепкує з сестри, а допомагає, підтримує. А нещодавно, коли Настя вперше програла, заспокоював: «Не всі ж лаври забирати!».

У грудні з Тернополя Настя до Ірпеня привезла титул чемпіонки України і красивий кубок. А на Св. Миколая дівчина зайняла друге місце в олімпіаді з української мови: у цей же день брат і сестра вибороли першість в чемпіонаті Ірпінського регіону з Ояма-карате. Рівняючись один на одного, допомагаючи і підтримуючи, брат і сестра крокують разом по життю.

Талановиті діти у Тамари та Василя Гутників. Вони різні за характерами, уподобаннями. Але об’єднує їх вихованість, навіть ґречність в стосунках між собою та з товаришами. Завжди, як мама, усміхнені, радо йдуть по життю, дружно долають труднощі. Завжди, як тато, відповідальні, спокійні, розважливі, мовляв, нестриманістю та поспіхом справу не вирішиш.

Захоплень у них чимало: обоє вивчають іноземну (куди без неї сьогодні!). Настя цінує гурток живопису, залюбки римує. Роману більше подобаються «хлопчачі» забавки – намагається стати відомим футболістом, любить плавати. Карате для них – це не «спосіб набиття пики», а відповідальність, активна позиція.

Ірина КОЦЕНКО
www.bucha.com.ua