Шановні друзі! Нещодавно відбулися ініціативні збори селищного референдуму по лісу. Їх учасниками стали майже 200 чоловік. З цього приводу можу сказати лише одне - є привід привітати всіх нас, бо віднині живемо в селищі перетвореного світогляду (як і заповідала нам одна з партій). Місяці просвітницької роботи від дверей до дверей, численні збори активістів на квартирах призвели до справжнього дива – менталітет мешканців нашого селища став разюче відрізнятися від загальноукраїнського. „Моя хата скраю” - це тепер не про нас. Ми, коцюбинчани, нарешті почали відчувати себе господарями на своїй землі. Що це означає? Перш за все - усвідомлювати себе як причину навколишньої реальності. Це означає цілеспрямоване її творення замість мовчазного прийняття волі господарів світу цього.

Ми справді вже інакші, бо чітко артикулюємо свої вимоги, і не соромимся нагадувати селищним царькам про свої права. Внаслідок нашої з Вами щоденної праці коцюбинчани усвідомили себе як єдину спільноту із своїми правами та інтересами, із своїми ворогами, врешті-решт. По-друге, ми переконали односельців в недоцільності терпіти ситуацію, що не влаштовує. Ми раз за разом повторювали цю тезу, наче мантру, доки вона не опанувала свідомістю мас.

Звичайно ж, багатоголова злочинна гідра здаватися не збирається. Звичайно ж, ми не маємо ілюзій щодо негайної перемоги на всіх фронтах. Проте точно знаємо, що вона неминуча, адже ми боремося проти колосів на глиняних ногах. За якими немає правди. Незалежно від волі нашого шановного селищного голови, який може і не зареєструвати нашу ініціативу, в головах коцюбинчан ми вже перемогли, бо зібрали близько 200 осіб. Це майже в 4 рази більше, ніж потрібно для старту процедури, і в рази менше за реальну кількість наших активістів.

Селищна мафія є припертою до стінки - призначати референдум страшно (верховні господарі насварять), не призначати – теж. Лишається один вихід – робити звичну справу - брехати, брехати, й ще раз брехати. Як брехати? Та дуже просто – мовляв ініціатива „Відкритого кола” щодо скасування рішень селищної ради по лісу є ... вкрай шкідливою для селища. Мовляв, ініціатори реферндуму хочуть відбрати у селища додаткову територію, яку воно могло б отримати внаслідок перемоги в земельній суперечці з Києвом. Мовляв, нові власники - „крутелики”, які в лісі оселяться, забезпечать селище новою інфраструктурою.

Ці хитрі діячі від місцевого самоврядування почали бити на наш з Вами місцевий патріотизм. Та чи такими вже благородними є іхні наміри?

Для того, аби відповісти на це запитання, пропоную просто згадати факти, лише факти і більше нічого. А вони такі: 1. За даними перевірки МВС, переважна більшість ділянок в лісі була розподілена поміж мешканцями Дніпропетровської області та самими депутатами Коцюбинської селищної ради. 2. За даними того ж МВС, державні акти на землю ходили отримувати лише кілька осіб. Зразкова рейдерська операція. 3. Рішення Коцюбинської селищної ради передбачали виділення земельних ділянок розміром у 10-15 соток під приватну забудову, а не для подальших спекуляцій. Проте, на сайтах ріелторських контор ця земля вже продається !гектарами! 4. На незаконно виділених лісових територіях вже вирубані дерева. Тобто, якість нашого з Вами життя вже знизилася, бо цей ліс є одним із життєвих благ. А вони нам все ще щось кажуть про законність та блага. 5. Всі рішення по лісу приймалися в темну, таємно від громади селища. Ніхто з мешканців не може отримати їх тексти - селищна рада їх приховує від людей. Не вірите – спробуйте. 6. Що ж до якоїсь міфічної інфраструктури, яку побудують, то не забудьте скористатися виделкою, адже треба ж локшину з вух якось знімати. Ніхто з новоявлених феодалів ніяких інвестиційних зобов’язань на цю тему не має. 7. І не забувайте про найголовніше: віднині ліс – це приватна власність, чужа приватна власність. Ходити туди не можна, бо буде як з Олійником на Кіровоградщині. Це реальність, це наслідок діяльності селищної ради, а не те, що нам всім говорять депутати.

То до кого ж „приросли” нові землі? До селища Коцюбинське з його мешканцями чи до групи рейдерів? Дуже швидко якось і нахабно купка спритників оголосила себе селищем Коцюбинське. Тепер виходить, що все, що загрожує їхній власності і добробуту, є шкідливим для Коцюбинського? Нісенітниця!

Всі теревені про місцевий патріотизм мають лише одну мету – відвести тему розмови вбік. Ми не дурні, і знаємо, що цей „патріотизм” закінчиться як в Обухівському, Броварському та Бориспільскому районах Київщини – суцільними триметровими парканами. А що матимемо ми? Лише токсичні викиди коцюбинських заводів?

Селищні депутати розводять брехливі теревені, бо просто не хочуть чути, що є негідниками, а їхня таємна роздача лісу собі коханим та ще сотням (або ж одиницям) невідомих осіб є ганебною аферою ціною в мільйони доларів.

І, наостанок, порада: коли Ваш обранець патякатиме про якийсь місцевий патріотизм з метою розчулити, не будьте лохом і відповідайте йому без дипломатичних присідань: „Скільки ти на цьому заробив, барига?!”