Відношення влади до мирних зібрань громадян є лакмусовим папірцем легітимності, та тестом на «народність» влади.
Будь-які обмеження прав громадян, в їх намаганні «достукатись» до влади в мирний спосіб, призводять до розірвання «мирного договору про співпрацю» між владою та Громадою, і неминуче призведе до конфронтації.
Відверто кажучи, після призначення, на виборчу посаду, мера Ірпеня, одіозного «вічного керівника» Володимира Скаржинського, я мав певну осторогу щодо майбутнього демократичного розвитку Ірпінського регіону.
Мої сумніви остаточно розвіялись після «розкладки політично-адміністративного пасьянсу» в Приірпінні.
Мабуть не випадково непередбачуваний «пасьянс» ліг таким чином, що забезпечив повний контроль Приірпіння, родиною депутата регіонала, а в минулому комсомольського ватажка, Петра Мельника.
Наближені до «родини» також не залишились у накладі. Отримавши повний фінансовий контроль над регіоном, «родина» почала «упорядковувати» і демократичні основи Ірпінської Громади, але уже на свій лад. І виразником цього «упорядкування» став Ірпінський міськвиконком та міський голова.
Питання «Про відведення місць .., мітингів, демонстрацій та інших масово-політичних заходів …» було розглянуто на засіданні виконкому 06 грудня 2011 року.
На початку засідання, керуючий справами Радько М.Я., відомий у минулому радянський партійний функціонер містечкового значення, вніс в порядок денний вищевказане питання. Не вступаючи в жодні дискусії, присутні на засіданні члени виконкому, під повний «одобрямс» запрошених, одноголосно ухвалили «історичне рішення».
Але якою б невинною не була аргументація Ірпінських посадовців, щодо необхідності такого «піклування», Громада повинна чітко усвідомити порушення головного закону України – Конституції, а значить і своїх громадянських прав та свобод.
Виникає питання: що це невдалі експерименти, чи обмежене розуміння Ірпінськими очільниками своєї місії?
На щастя реакція патріотичних сил Приірпіння була миттєвою. Ініційоване Ірпінською Свободою депутатське звернення, було негайно розглянуте на регламентній комісії міської ради 23 грудня 2011 року.
Пропозиція депутата — свободівця Богдана Мельничука, про повну відміну цього ганебного виконкомівського рішення, знайшло підтримку тільки у фронтовиків та ударівців, а от бютівський «корабель», як не прикро, вже вкотре, «притулився» до регіонального берега. В результаті, хоча і маємо таке собі — половинчате рішення(часткове корегування рішення виконкому), все ж можемо віднести його до позитиву.
Відповідь «молодої» мерської команди також не забарилась і ось вже перший номер «Ірпінського вісника» в 2012 році «потішив» ірпінчан новими правилами контрольованого волевиявлення. Мер та його команда вкотре проігнорували рішення депутатів та норми Конституції.
Запахло диктатурою і згадалося загальновідоме: «привид бродить в Приірпінні, привид комунізму».
Стало очевидним, що умовно «стара» команда новітніх ірпінських очільників, з вивернутими радянською пропагандою, мізками, не може усвідомити в якому світі вони живуть. Дуже важко збанкрутілій радянській партійній номенклатурі усвідомити, що прагнення українців жити вільно, на своїй Богом нам даній землі, у нас в крові.
Громада не терпітиме намагань загнати себе в стійло для полохливих та безвільних істот. Російський та білоруський сценарії в Україні не пройдуть.
Тож будемо чекати на реакцію депутатського корпусу і особливо тих політичних сил, що вважають себе опозиційними.
Ігор Домбровський
ІМО «ВО СВОБОДА»
