Перші лісові ділянки під столицею отримали мешканці Дніпропетровської області та депутати сільради Коцюбинського. Останні, за словами голови селища Вадима Садовського, проклали своєю кров’ю шлях до нового генплану. Проект передбачає розширити межі селища у кілька разів за рахунок прадавнього лісу. Його винесли на громадське обговорення.
Два роки тому селищна рада Коцюбинського розпочала з того, що роздала понад півтисячі ділянок, у зв’язку з чим управляння МВС у Київській області порушило кримінальні справи за фактом підробки заяв та за фактом заволодіння чужим майном та придбання права на майно шляхом обману та зловживання довірою у ході виділення 501 земельної ділянки.
Пройшло 2 роки й винних досі не покарано. Така безкарність, як правило стимулює до подальших дій, розвитку світогляду, який вдало сформулював Достоєвський, “тварь ли я дрожащая или право имею”.
Але цього разу перед місцевими виборами селищна влада вирішила не діяти самотужки й заручитись підтримкою рішень громадських обговорень, щоб у подальшому зняти з себе відповідальність.
Про громадське обговорення пощастило дізнатись тільки обраним коцюбинчанам й кільком активістам, які випадково опинились в потрібний час у потрібному місці.
“Ми прийшли на збори, які оголосив наприкінці минулого тижня один з депутатів для мешканців однієї вулиці. Збирав він людей не щодо цього питання і ми на тій вулиці не живемо. Ми боремося за цей ліс півтора роки. Тому й прийшли спитати його, коли буде звітувати селищна рада. На емоціях він нам назвав дату й сказав, що будуть громадські обговорення”, - каже одна з активістів селища Юлія.
Влада виправдовується: збори депутат провів на одній вулиці – значить профніормовані всі 15 тисяч. “Ну, я одразу кинулася до бібліотеки у пошуках “Коцюбинського вісника” де мало б бути повідомлення про час і місце зборів. У бібліотеці цієї газети не було, зате її щедро роздавали тим, хто прийшов на збори. А на збори прийшли ті мешканці, яким пообіцяли лісові ділянки, деякі з них зізнались, що писали заяви на землю”, – додає вона.
Активісти за день до зборів почали збирати підписи в людей, щоб надати лісу статус національного заповідника й захистити від вирубки. Ходили дворами й оголошували всім, що збори відбудуться на 18.00. Ніхто в дворах, навіть бабусі на лавках, які зазвичай все знають, що відбувається в селищі, про збори не знали.
“Чи нас проінформували? Я з дитиною сьогодні в день зборів цілий день гуляю селом. Так от, ніде ніяких оголошень не було, їх повісили сьогодні після обіду, коли всі люди вже були на роботі”, – пояснює Віталіна, молода мама.
Саме в обідній час в день зборів редакція програми “Вікна-Новини” телеканалу СТБ направила факс до селищної ради, в якому просила акредитувати свою знімальну групу на захід.
Більше того, активістів взагалі намагались дезінформувати щодо дати і часу проведення зборів.
“На вихідних збирала підписи на захист лісу і зустріла депутата Чернікова Сергія, якого почала розпитувати про збори. Сказав, що будуть у серпні, дати не знає, мовляв, нас ще проінформують. На питання, яким чино прості громадяни отримують комунальну газету “Коцюбинський вісник”, відповів, що не знає, бо сам її отримує як депутат у сільраді”, – каже активістка Ірина, якій при зустрічі цей депутат рекомендував у його районі не ходити без охорони.
Газету “Коцюбинський вісник”, яка мала б інформувати про збори й виходить накладом 500 примірників на 15-тисячне селище, роздавали чомусь безпосередньо на зборах. У ній – інтерв’ю голови Селищної ради під заголовком “Вовка боятись – в ліс не ходити”.
У ньому він поясню, з чим пов’язане таке непереборне бажання селищної ради розширити межі й чому ліс має стати приватною власністю:
“Насамперед захистом лісових угідь від масової вирубки. Знаєте, навколишня лісова територія, зважаючи на її близькість до столиці, вже давно стала об’єктом для зазіхань з боку київської влади”.
На запитання одного з представників громади, чому за цим проектом генплану це стане приватною власністю, а за київським – це рекреаційна зона, селищний голова не відповів.
До селищного клубу, насправді, прийшло чимало людей, тільки всі вони вишикувались в чергу за годину до зборів – на реєстрацію. Вони були повідомлені заздалегідь. На питання, яким чином вони дізнались про збори, відповідь одна: сказали депутати.
Ці люди перші заповнили зал клубу з готовністю голосувати за розширення селища за рахунок лісу на підтримку рішення місцевої влади.
Мешканці села, які прийшли на 18.00, той час, який був повідомлений активістам, не змогли розміститись у клубі. Вони розповіли журналістам про те, що депутати не лише інформували особисто про слухання, а ще й приносили заяви на землю, які пропонували підписати.
Одна з присутніх жінок на питання, чи пропонували їй ділянку, відповіла відверто і прямо:
“Я тридцять років живу в гуртожитку. А ви де? В багатоповерхівці? Ми можемо з вами помінятися. Хай дають землю”.
За кілька хвилин цей плакат на очах у сотень зніме і порве депутат сільради Ковтач Один пенсіонер, що сидів у залі, вимагав від активістів документи, в яких би йшлось про незаконні дії з роздачею землі. Активісти їх надали. Він авторитетно заявив, що це підробка.
“У вас просто людей купили. Вони написали заяви на землю. Я жила тут кілька десятків років, сиділа в залі. Багатьох людей знаю. Вони мені самі сказали. Їм пообіцяли золоті гори: дадуть ділянки, весь ліс тепер стане Коцюбинським – великим обласним центром, далі побудують тут метро. Наївні люди, вірять владі”, – пояснює ситуацію киянка Валентина.
“Ми свого часу захистили цей ліс, і київська громада постановила навіть не будувати дорогу Ірпінь-Біличі. Ми назбирали понад 3,5 тисячі підписів. А тут люди зомбовані. Ліс треба захищати, їм треба все пояснювати. На це треба час і терпіння”, – додає вона.
Не був обраний навіть голова зборів. Місцева влада була настільки впевнена в тому, що в залі перебувають лише свої люди й результати обговорень вони можуть вже офіційно оприлюднити, що навіть не створила лічильної комісії, щоб рахувати голоси.
Нагадаємо, що в березні селищна рада відмовила активістам у реєстрації зборів, яке мало на меті ініціювати референдум за збереження лісу, з огляду на те, що на зборах не була створена лічильна комісія.
Секретар селищної ради Олександр Ковтач оголосив, що на зборах зареєструвалось 887 мешканців. Журналісти порахували присутніх на зборах по головах і виявилось, що в залі було близько 300 осіб.
Мандатів нема, виходить, хто хочеш міг прийти й проголосувати До залу міг потрапити кожен охочий: двоє дверей задньої частини клубу до моменту початку слухань були відчинені.
Точну кількість коцюбинчан встановити неможливо: мандатів ні в кого не було.
У приміщенні перебували: щонайменше 15 людей без Коцюбинської реєстрації, але які проживають в Коцюбинському, кияни-активісти до 10 чоловік, які приїхали запропонувати громаді зробити ліс національним заповідником і вберегти його від вирубки, і загалом близько 5 журналістів та адвокатів.
Тобто кількість людей на фото-панорамі включає в себе кілька десятків людей без права голосу на зборах. Виходить власне коцюбинчан було і того менше, ніж 300.
Ніяких мандатів для голосування ніхто не роздавав, тобто з самого початку організація підрахунку голосів була не на найвищому рівні.
Для того, щоб збори відбулися потрібен кворум – це більшість плюс один голос. Для цих зборів це 444 мешканці.
“Відбувалися не збори, а профанація. Головною метою було показати себе перед своїми людьми. Юридичного значення це громадське обговорення не мало і не має. Оскільки під час його проведення були допущені грубі порушення. Ці порушення активісти планують використати для оскарження результатів громадського обговорення в суді”, – заявив присутній на зборах Андрій Нечипоренко, адвокат компанії “Наталія Субота і партнери”.
Отже в залі знаходилася меншість, яка й голосувала. Насправді ж голоси жодного разу ніхто не підраховував. Цікаво дуже побачити, що ж зазначать у протоколі секретарі зборів.
З-поміж гостей зборів була також і Мирослава Свистович, екс-мер Ірпеня, яка зазначила, що по суті громадських слухань не було.
“Це була просто виборча кампанія. Фактично було представлено збільшені межі селища за рахунок земель Києва. Затвердження меж і погодження їх – це багаторівневий процес, який закінчується у Верховній Раді. Садовський розуміє, що це є щось малореальне. Я думаю, що це просто піар і така фішка, яку він знайшов перед місцевими виборами, щоб хоч якось підняти рейтинг”, – пояснює Мирослава.
“А чи були громадські слухання? По суті ні. Комусь давали слово, а комусь зась. На підставі чого? У громадських слуханнях мають виступати представники всіх точок зору. Громадські слухання мають відбуватися згідно з статутом територіальної громади. Статуту в смт. Коцюбинського немає”, – додає вона.
Дійсно дві пропозиції так і не дали обговорити громаді. Активісти наполягали на проведенні референдуму, на якому б всі громада могла б висловитись.
Щодо пропозиції ініціювати надання статусу національного природоохоронного заповідника, щоб ліс не мав право винищувати ніхто, то її навіть не дали обговорити.
Позиція і подібні дії влади вже нікого не дивують. Дивують люди, які вкотре вірять владі перед виборами й стоять на заваді створення сильного громадянського суспільства.
“Они – люди как люди. Любят деньги, но ведь это всегда было… Человечество любит деньги, из чего бы те ни были сделаны, из кожи ли, из бумаги ли, из бронзы или из золота. Ну, легкомысленны… ну, что ж… и милосердие иногда стучится в их сердца… обыкновенные люди… в об щем напоминают пружних… квартирный вопрос только испортил их”, – так сказав класичний герой Михайла Булгакова з “Майстра і Маргарити” – Воланд.
PS. Голова селищної ради Вадим Садовський зателефонував на телеканал СТБ з проханням узгодити матеріал перед виходом в ефір.
Я Вас пам'ятаю і дякую Вам за те, що не мовчали в присутності пана Чернікова. 
