Настоятель храму отець Микола прочитав молитву, посвятив хрести, всі присутні їх поцілували, і почалось те, чого віруючі Коцюбинського чекали 9 років - хрест головного куполу храму поволі почав підніматися вгору.

Обличчя парафін сяяли. На очах деяких присутніх з'явилися сльози - сльози радості. Ніхто не залишився байдужим.

Воно й не дивно, адже передували цій визначній події 9 років кропіткої праці отця Миколи та парафіян, пожертви меценатів та... постійні утиски релігійної спільноти селищною владою.

Тому, досить очікувано, що жоден представник садовської "еліти" не прийшов на цю важливу для селища та вcього Приірпіння подію.

Незважаючи ні нащо, цим людям ще не пізно покаятися і стати на шлях істинний. Бог кожному дає таку можливість, - наголосив отець Микола.

Втім про погане цього дня не думали, думали про хороше. "Відтепер кожен християнин, який живе у Коцюбинському, зупинятиметься і осінятиме себе хресним знаменем. Це велике благо", - підсумував радість всіх присутніх ієрей Микола.

33 роки жив Ісус Христос в подобі людини. З висоти 33 метрів сяє Божественною благодаттю на коцюбинчан хрест Храму Преображення Господнього. І це симолічно.