Людиною такого штибу, безперечно, є герой даного інтерв’ю коцюбинчанин Павло Затворницький, голова правління громадської організації „Єдність, спорт та дружба”.

Павло здійснює чудовий внесок у справу залучення дітей вулиці до корисних, позитивних ініціатив.

- Павло, розкажіть, будь-ласка, як Ви прийшли у соціальну роботу?

- Я сам, як то кажуть, зростав на вулиці, тому знаю, що на багатьох молодих людей вона нерідко впливає вкрай негативно. Дуже хотілося відгородити підлітків від згубних впливів алкоголю, наркотиків, тютюну.

- Яка молодь здебільшого є об’єктом Вашої уваги?

- Наш контингент – це вихідці із неблагополучних сімей: діти алкоголіків, наркоманів, злочинців. Ми охоплюємо увагою близько 100 чоловік віком від 11 до 20 років.

- Як Вам вдається їх зацікавити своїми ініціативами, адже відомо, що така молодь не особливо охоче йде на контакт із соціальними працівниками?

- Зацікавити таких дітей – це великий труд. Найперше, потрібно подружитися. Налагоджувати зв’язки з ними нам допомагають навчальні заклади. Педагоги щасливі від того, що знаходяться люди, готові допомагати їм у роботі.

- Що Ваша організація пропонує дітям замість вулиці?

- Ми забираємо дітей з вулиці за допомогою спорту, зокрема завдяки такому його виду як футбол. Це улюблена гра мільйонів. До того ж вона не вимагає особливих капіталовкладень. Центр організовує турніри, окремі матчі. Це й зацікавлює молодь.

Окрім того, завдяки нашій діяльності підлітки мають змогу познайомитися із культурами націй світу.

Ми активно встановлюємо дружні контакти з іноземцями, наприклад з іранцями. Усі вони студенти, чесні, хороші і правильні люди. Якось директор реабілітаційного центру „Восток” Євген Шолух познайомився з одним іранцем та запросив його пограти у футбол. Іноземцю сподобалося з нами грати, сподобалися йому також і наші принципи. Згодом він привів своїх товаришів. Так виникла дружба. Ми ж показуємо гостям нашу культуру. В цьому міжкультурному процесі наші діти беруть активну участь. „Єдність, спорт та дружба!” – так можна охарактеризувати наші зв’язки.

- Заняття спортом змінюють Ваших вихованців?

Так, безперечно. Тим більше, що під час спортивних заходів ми ненав’язливо прививаємо їм переконання про неприпустмість алкоголю, наркотиків, злочинних помислів, ведемо профілактичну роботу.

- Як у Вас із коштами?

- Діяльність організації відбувається переважно за рахунок коштів її керівників. Втім, долучаємо і спонсорів. Є підтримка також Федерації футболу міста Києва. А взагалі, нам не треба багато – форма та мячі.

- Ваша соціальна робота з молоддю обмежується лише спортивними заходами?

- Ні, ми стежимо також за життєвим становленням наших підопічних. Досить часто залучаємо молодих людей, з якими ми працюємо, у бізнес, прививаємо їм любов до праці. Для наших вихованців це дуже важливо. Вони повинні побачити переспективи в своєму житті, відчути, що можуть бути потрібні суспільству.

Із задоволенням можу констатувати, шо більше половини наших вихованців є вільними від згубних звичок та крокують у житті шляхом добра та успіху.

Окрім того, діяльність організації передбачає залучення нашої молоді до реалізації різноманітних соціальних проектів. Багато наших вихованців вже самі є трененрами. З кожним роком ми плануємо охоплювати своєю увагою більше й більше шкіл.

- Чи проводите Ви якісь заходи у Приірпінні?

- Так, звісно. Наприклад, в кінці червня ми провели товариський матч на базі реабілітаційного центру „Восток”, що знаходиться в Ірпені. Були присутні відомі футболісти, захід привернув увагу журналістів.

- Які Ваші очікування від місцевої влади?

- Ми сподіваємося, що місцеві посадовці сприятимуть нам із наданням стадіонів для проведення турнірів, а також допоможуть із спортивною формою, м'ячами та сітками для воріт.